Результати проєктних команд

Unbroken Commons | Незламне спільне

Незламне спільне – це концепція проєкту команди, яка має зміцнювати співпрацю, стійкість і спільну відповідальність. Північний Львів задумано як місце, де відбудова стає процесом зцілення, де відновлення фізичного середовища йде пліч-о-пліч зі створенням нових стосунків між людьми, інституціями та містом.

Концепція надихається японським мистецтвом кінцугі – реставрацією розбитого посуду, коли тріщини не приховують, а роблять видимими й навіть підкреслюють золотом. Так само відбудова не повинна стирати сліди, залишені війною, а має перетворювати їх на основу міцнішої та стійкішої міської структури. Команда розглядає відновлення як процес зцілення, адаптації та колективного навчання.

Проєкт створюється для нинішніх мешканців і майбутніх громад: ветеранів, пацієнтів, студентів, підприємців, родин і гостей міста. Він спирається на сильні сторони, які вже має українське суспільство – демократію, самоорганізацію, інноваційність і соціальну згуртованість, – і перетворює їх на спільну міську структуру. У центрі стоїть екосистема UNBROKEN, що об’єднує зцілення, навчання, роботу й повсякденне життя в одне ціле. Водночас проєкт захищає й підсилює наявні квартали, щоб нинішні мешканці стали активними учасниками формування майбутнього району.

Концепція поєднує ландшафт, мобільність, розвиток громад та інституційні інновації в єдину систему довгострокового зростання. Безперервна зелена мережа з долин, лісів, парків і захищених вершин пагорбів формує екологічний каркас району. Unbroken Spine – міська артерія вздовж екосистеми UNBROKEN – з’єднує охорону здоров’я, освіту, інновації, житло та громадські простори у живий міський коридор, підтриманий новою трамвайною лінією та мережею пішохідних кварталів.

Через співпрацю замість роздробленості та участь замість директивного планування Північний Львів стає прототипом демократичної відбудови, прикладом того, як стійкі громади, здорові ландшафти та інноваційні інституції можуть формувати майбутнє України.

Nature as a Horizon | Природа як горизонт

Команда стверджує: північна межа Львова – це живий ландшафт, який варто розкривати, оберігати й підсилювати. Пагорби та лісові обрії тут є структурною основою міста. Проєкт свідомо фіксує чітку межу міського розростання: розвиток відбувається не за рахунок нових земель, а всередині вже забудованої території, через ущільнення й переосмислення наявної міської тканини.

Від пагорбів у місто прокладається мережа зелених коридорів – паркових вулиць (parkways), які несуть із собою ґрунт, воду, біорізноманіття та рух. Це не інфраструктура у звичному розумінні, а простори для повільного, спокійного життя. Ці місця зустрічей і спільного користування з’єднують розрізнені частини міста в цілісну, доступну живу систему.

Уздовж цих ліній народжується нова забудова. На вулиці Миколайчука щільність не суперечить природі. Житлові й громадські кластери розташовані просто в ландшафті, утворюючи «екосистему для життя», де міське середовище розвивається в прямому контакті з природними процесами. Межа між кампусом і містом стирається, утворюючи єдиний живий організм.

Команда пропонує гібридне місто, яке не витісняє лісову межу. Нова забудова враховує краєвиди, рельєф і наявні екосистеми. Межа перестає бути лінією розриву й перетворюється на зону взаємодії.

Важливе місце посідає визнання цінності того, що вже існує. Наявні квартали, їхні звичні практики та ритм життя формують основу проєкту. Особлива увага приділяється городам і присадибним ділянкам мешканців. Вони розглядаються як живі структури, які варто зберегти й підсилити: тут приватна ініціатива і спільне життя поєднуються, а ідентичність території вкорінюється найглибше.

Місто, яке зростає всередину, з’єднується назовні й живе у злагоді зі своїм ландшафтом.

П’ять містобудівних підходів до ущільнення:

• Оновлення наявних кварталів (Urban Regeneration) – інтенсифікація природи та функцій у вже забудованих районах через прибудови й надбудови. Дозволяє прийняти понад 2 700 нових мешканців у межах наявної забудови, суттєво покращуючи якість життя.
• Забудова біля лісової межі (Forest Edge Urban Deployment) – чітка міська межа, що враховує рельєф та екологічні умови. Житлова забудова поступово знижується за висотою, вписуючись у схил, забезпечуючи плавний перехід від міста до лісу.
• Місто-сад (Garden City) – підхід на основі громадської ініціативи, що зберігає наявні практики й ландшафтні якості через модульну архітектурну систему. Розвиває продуктивні ландшафти, зокрема міське сільське господарство, зміцнюючи соціальну згуртованість та екологічну стійкість.
• Паркова вулиця (Parkway) – система вузлів уздовж паркових вулиць біля трамвайних зупинок, що поєднують сервіси й громадські об’єкти, формуючи виразну міську ідентичність і низку активних публічних просторів.
• Сім ставків (Seven Ponds) – відкриття струмків і формування безперервного водно-лісового ландшафту, доповненого мережею для пішого й велоруху. Створює виразний, впізнаваний вхід до парку.

Природа: рельєф і динаміка пагорбів формують поперечний екологічний коридор метрополітенського значення — ключовий елемент території Північного Львова, який потребує збереження в природному, незабудованому стані задля екологічної цілісності й ландшафтної ідентичності. Природні території отримують мережу стежок і продуману програму використання (спорт на природі, споглядальні місця, освітні простори), зберігаючи баланс між доступністю та охороною природи.

Мобільність: ключову роль відіграє розширення трамвайної мережі та створення наскрізної окружної дороги, що з’єднує східну й західну частини території. Замість розростання міста назовні це формує чітку межу та підтримує рух по колу, повертаючи людей до паркової та трамвайної системи. Паркова мережа визначає щоденний досвід пересування містом. Від порогу власного дому до будь-якої точки міста подорож стає плавним поєднанням різних видів руху – пішки, велосипедом, транспортом – завжди в контакті з природою. Головні магістралі – вулиці Гетьмана Мазепи та Івана Миколайчука – стають одночасно зонами продуманого ущільнення й зеленими коридорами, що підтримують біорізноманіття та стійку мобільність.

City of Communities | Місто спільнот

В рамках своєї концепції, команда пропонує розглядати Північний Львів як довготривалий адаптивний процес, у якому якість життя, соціальна згуртованість і ландшафт визначають просторовий розвиток території.

В основі лежить людиноцентрична модель: Північний Львів задуманий як Місто Спільнот, сукупність районів із власною ідентичністю та масштабом, об’єднаних у цілісну міську й екологічну структуру. Мережа зелених коридорів, долин і пагорбів формує систему «островів спільнот» – районів людського масштабу, де ландшафт артикулює спільноту й забезпечує рівний доступ до природи та громадських просторів.

Команда очікує, що спершу район прийматиме ветеранів, постраждалих від війни та ВПО, які потребують доступного житла й медичної інфраструктури, а з часом приваблюватиме молодих фахівців, медиків і дослідників завдяки розвитку екосистеми UNBROKEN.

Ландшафт передусім (Landscape First)

Долини, яри, вершини пагорбів, ліси, водно-болотні угіддя та басейн Полтви зберігаються незабудованими, формуючи безперервну синьо-зелену мережу. Дощова вода затримується в лісистих верхів’ях, проходить крізь долини-коридори і накопичується у водно-болотних угіддях Полтви, які працюють як природна губка, що знижує ризик підтоплень і підтримує біорізноманіття. Ці коридори одночасно виконують соціальну функцію: пішохідні й велосипедні маршрути, парки, сади, міське садівництво.

Просторова структура.

Район задуманий як Healthy Access District – компактне, орієнтоване на громадський транспорт розширення для 62 800 – 86 400 мешканців. Вулиця Миколайчука перетворюється на Бульвар Здоров’я та Інновацій із трамвайним коридором, велоінфраструктурою та об’єктами охорони здоров’я й освіти; разом із бульваром Мазепи він формує головний каркас району. Мобільність базується на принципі «доступ, а не транзитний рух»: регіональний транспорт виносять на нову Північну об’їзну дорогу, залишаючи вулиці району для пішоходів, велосипедистів і громадського транспорту.

Розвиток у три етапи:

1. Формування бульвару Мазепи-Миколайчука та запуск нових вузлів мобільності й соціальної інфраструктури.
2. Завершення й посилення наявних кварталів через муніципальні ділянки-каталізатори.
3. Розширення новими районами, інтегрованими в ландшафтний каркас, з вищою щільністю біля вузлів мобільності й нижчою, на схилах і в екокоридорах.

Типологія й ідентичність

Архітектура спирається на традиції галицьких міст: людський масштаб, терасована й каскадна забудова, що реагує на рельєф. Різноманіття типологій – від приватних будинків до квартальної забудови з дворами – розраховане на різні способи життя й доходи. Місто організоване навколо гіперлокальних районів у межах 5-хвилинної пішої доступності (300–400 м), кожен на 1000-3000 мешканців.

Нова будівельна культура

Житло розглядається як гнучка структура, здатна розширюватися чи ділитися з часом. Безпека інтегрується в архітектуру через мало- та середньоповерхову забудову (менша вразливість до вибухових хвиль, швидша евакуація). Енергетична автономність, циркулярне будівництво та принципи “проєктування для розбирання” закладені як базові принципи сталості. Найважливішою спадщиною відбудови команда називає не будівлі, а спільноти, які вони підтримують.